Журнал Петра Гецко премьер министра Республики Подкарпатская Русь

до академіка Національної академії наук України

                                                  Наулко  В.І.

                                      Шановний  Всеволоде  Івановичу!

В часи Радянського Союзу мною було отримано освіту в Харківському юридичному інституті. Тому прийшлося переучуватись у відповідності до законодавства суверенної і демократичної України.
         Вам, Всеволоде Івановичу, прийшлося теж в ці часи закінчувати факультет географії Київського університет та аспірантуру в Московському Інституті етнографії академії наук СРСР. Цей інститут  виконував завдання КПРС по утворенню однієї на весь СРСР нації «радянський народ». Його науковці написали та видали в часи СРСР «Справочник национальностей и языков в СССР», який по сьогодні є для вас біблією.
Саме вона, ця біблія, і сьогодні допомагає Вам, Всеволоде Івановичу, „створювати” єдину і велику націю. Правда, вже українську. І перш за все за рахунок русинської нації, яку визнаєте українською з часів, коли української нації у науковців навіть у спомині не було. Ви добре знаєте, що русинська нація є однією із найдревніших слов’янських націй, яка у складі Великої Моравії мала назву хорвати; у складі Угорщини і Австро-Угорщини мала назву рутени; у складі Угорщини, Чехословаччини, Карпатської України і Закарпатської України мала назву русини.
Але після приєднання суверенної республіки Закарпатська Україна до Радянської України, за одну ніч лише русинів, як титульну націю Закарпатської України  було записано українцями по національності. Однак проживаючі поряд з русинами сучасного Закарпаття проживають русини Словаччини, які залишилися і залишаються русинами по національності.
Незважаючи на демократичні перетворення в сучасній Україні, в тому числі виправлення фальсифікацій її історії та етнографії, Ви, Всеволоде Івановичу, всупереч законодавству демократичної України та міжнародному праву, продовжуєте дотримуватись вище згаданої біблії  «Справочник национальностей и языков в СССР».
Так, стаття 4 закону України «Про національні меншини в Україні» 1992 року встановлює: «Відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України  прав і свобод, пов’язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України».
Однак Ви, Всеволоде Івановичу, виступаєте проти вище згаданих законних прав і свобод чомусь лише стосовно русинської нації. Тобто, проти надання русинам прав і свобод, гарантованих статтею 11 вище згаданого закону України, у якій написано: «Громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність».
Користуючись вище згаданим і узаконеним правом і свободою, русини Закарпаття створили і зареєстрували в Міністерстві юстиції України міськрайонні і обласні русинські національні організації з метою домогтися від офіційного Києва офіційного визнання русинської національності. У відповідь Кабінет Міністрів розробив спеціальний план заходів по ліквідації русинської нації в Україні.
До активної участі у здійсненні цього плану заходів Кабміну України про етноцид русинів було задіяне Національну академію наук України (далі НАН України). А ведучою «скрипкою» у цьому етноциді опинилися Ви, шановний Всеволоде Івановичу! Бо саме під Вашим керівництвом та за участі ще двох Ваших однодумців-науковців було складено «Перелік національностей мов України», яким не передбачено національність «русин». Його затвердив Кабінет Міністрів України, а на цій підставі НАН України під Вашим керівництвом написала і видала відповідний «Довідник» для широкого загалу.
В результаті ООН у 2006 році прийняла Резолюцію, у якій запропоновано Україні офіційно визнати русинську національну меншину. Щоб таким чином Україна виконала свої зобов’язання перед світовою спільнотою по припиненню дискримінації русинської національної меншини в Україні. На цій підставі та підставі Конституції і законодавства України, депутати Закарпатської обласної ради 7 березня 2007 року прийняли постанову про визнання на території Закарпаття національності «русин». 
У зв’язку з вище наведеним, саме Ви, Всеволоде Івановичу, попали під шалену і обґрунтовану критику за Вами скоєне – пропагування політики етноциду стосовно русинської нації в Україні. Щоб якимось чином захиститися, Ви запропонували провести Всеукраїнський референдум про визнання русинської нації в Україні. Але цією ідеєю визначати національність шляхом референдуму Ви  вчинили із себе повного профана не тільки в питанні русинської нації ось чому. У статті 21 Конституції України написано: «Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними». Ви, Всеволоде Івановичу, пропонуєте позбавити прав і свобод тих  громадян України, які є русинської національності!
Всеволоде Івановичу, схаменіться! Бо Ваша наукова технологія  перетворення русинської нації в українську дещо нагадує мені націонал-фашисту технологію утворення єдиної нації Великої Німеччини! Раджу Вам вибачитись перед русинською національною меншиною в Україні.

Адвокат     Годьмаш Петро Васильович, член Національної спілки журналістів України

21 грудня 2011 року