May 8th, 2015

Мегабренд Закарпаття №5: "Закарпатське мистецтво"

Особисто для мене, найцікавіший і найперспективніший закарпатський мегабренд «Культура». Розуміння маштабності цього явища, для мене стало очевидним під час роботи над проектами «Закарпаття.  Хто є хто» та «Закарпаття автентичне», адже саме в цих збірниках вдалось об’єднати різні напрямки культурного життя Закарпаття. Спробую коротко обґрунтувати правомірність моїх висновків.

ЛІТЕРАТУРНЕ життя Закарпаття із середніх віків і до нашого часу представлені в книгах: «Нариси історії карпаторусинської літератури ХVІ – ХХІ століть». В.Падяк. Уж., 2010 р.; «Карпато-русские писатели». Ф.Аристов. М.1916; «Літературне життя Закарпаття 1945 – 1950 рр.». Л.Капітан, Київ, 2012 р.; «Літературне Закарпаття у 20 столітті». І.Хланта. Уж., 2005 р.

Активно продовжується вивчення літературної спадщини О.Духновича, О. Волошина, за їх творами поставлені п’єси в наших театрах. Завдяки Івану Небеснику, є змога познайомитись з літературною спадщиною А. Ерделі. Найвищою літературною нагородою - Шевченківською премією в незалежній Україні відзначались закарпатці: І.Чендей (1994), П.Скунць (1997), Дмитро Кремінь (2002), Петро Мідянка (2012), М.Дочинець (2014).

Наші молоді літератори (не буду називати прізвища, щоб когось не пропустити і не образити) є частими переможцями всеукраїнських конкурсів, за їх творами ставляться п’єси та фільми, вони приймають участь у міжнародних літературних фестивалях. Спадковість літературних традицій Закарпаття збережена.

МУЗИКАЛЬНА культура, з її давніми традиціями, представлена в широкому діапазоні. Закарпатська обласна філармонія, завдяки регіональній владі та вмілим керівникам, має найбільшу кількість професійних колективів серед всіх регіонів країни (перевіряв особисто). В складі філармонії (єдиної в Україні) представлені три оркестри – симфонічний, камерний, духовий. Вважаю, і така ж ситуація з хорами. Тільки на електронному варіанті «Закарпаття автентичне», представлено твори у виконанні п’яти хорових колективів.

Фольклорні колективи Gurt Rusnaky , «Гудаки» (кращий фольклорний колектив Європи 2010 р.), «Ужгород», Гудацька Тайстра, тріо Івана Шімона – неодноразові лауреати міжнародних фестивалів. До речі, кияни можуть впевнитись в майстерності «Гудак» і отримати справжню насолоду в Києві 22 березня. Я вже не кажу за кумирів молоді, вже українського маштабу, фолк-рок групу Віктор Янцо «Rock-H/Рокаш».

В області чотири професійні ТЕАТРИ – найбільше серед всіх регіонів України до 2-х мільйонів населення. Протягом року проводяться два міжнародні театральні фестивалі.

Одним із найбільших досягнень нашого краю є закарпатська школа ХУДОЖНИКІВ. Вихідці нашого краю стали гордістю Угорщини – М.Мункачі та Росії – І.Грабарь. На початку ХХ віку в Тячеві Ш.Голоші відкрив школу художників, де навчались митці з усієї Європи. В 30-х роках Й.Бокшай та А.Ерделі створили студію, яка започаткувала створення та формування закарпатської художньої школи. Картини закарпатських художників викликають все зростаючий інтерес.

Окрім Закарпатського художнього музею, в області функціонують картинні галереї в містах Мукачево, Берегово, Тячів. Шевченківською премією відзначались: Ю.Герц (1994), Andriy Bokotey (2002), В.Микита (2005), В.Сідак (2008). Вихідці із Закарпаття є всесвітніми авторитетами: Мадяр Стефан-Арпад - художник, вчений-колорист, А.Бокотей – гутне скло, Tiberiy Szilvashi – гуру монохромного живопису.

В Закарпатті налічується 89 МУЗЕЇВ, серед яких вісім державних, решта діють на громадських засадах, а також діють три приватні музеї.

В Закарпатті проводиться велика кількість ФЕСТИВАЛІВ, серед яких виключно мистецькі – музичні, театральні, літературні, хоча на всіх інших фестивалях виступи музикальних колективів займають не останнє місце. Втім детальніше на фестивалях я зупинюсь в тексті мегабренд №7 «Закарпатські фестивалі».

Навіть з такої короткої інформації, з моєї точки зору, зрозуміло, що мегабренд «Культура» цілком доречний. Саме цей бренд несе, окрім можливих фінансових дивідендів, однозначно духовні дивіденди та підняття загального інтелекту люду.

Мої пропозиції:

1. Віддаючи данину поваги до діяльності регіональної влади по підтримці культури, необхідно, саме в цей непростий час, не допустити зникнення культурних закладів у нашому краї. Я б запропонував прийняти рішення облради про включення бюджету культури до захищених статей.

2. Створити небайдужим, до майбутнього нашого краю, фонд підтримки культури. Основною умовою створення такого фонду повинна стати готовність вносити певну суму грошей не менше, ніж п’ять років. Інвестори (вважаю, що кошти які будуть використані для культурних заходів – це інвестиції в майбутнє краю) фонду, а фактично наглядова рада, збираючись один раз в 3-4 місяці приймають рішення про підтримку маштабних проектів. Надання невеликих грантів приймається в оперативному режимі виконавчим органом фонду. Крім того, фонду доцільно проводити кредитування конкретних проектів під невеликі, нульові і навіть від’ємні відсотки, адже на заході, навіть бізнес кредитують під від’ємні відсотки. В разі позитивних результатів проведених заходів, може знижуватись і сума повернення кредиту. Управління такого фонду достатнє із трьох осіб – керівник, юрист-менеджер, бухгалтер. При чому, керівник працює на громадських засадах і тільки наглядова рада фонду може преміювати його за хороші показники.

3. Я б рахував доцільним створити, за участі Закарпатської спілки письменників, мобільні групи наших письменників, для проведення творчих зустрічей з школярами в районах області, адже це їх потенційні читачі.

4. Започаткувати програму поповнення шкільних бібліотек випускниками цих шкіл. Для прикладу, за каталогами книготоргівельних фірм бібліотекарі обирають літературу для бібліотеки (на певну узгоджену суму), а рахунок сплачується випускником школи. Декілька років тому, пробував проштовхувати цей проект, але вдалось його реалізувати тільки з випускником Лавківської школи, депутатом Мукачівської райради Вячеславом Гасинцем. Готовий організаційно і методично допомогти всім випускникам.

5. Особисто я вважаю, що нашим музейним потенціалом педагоги користуються злочинно (саме так!), по відношенню до учнів, мало. Як говорив Т.Сільваші «Через мистецтво ми поступово починаємо бачити світ набагато складнішим, ніж він нам даний у безпосередніх відчуттях. Це впливає і на всю матеріальну культуру, що нас оточує. І це має виховуватись з дитинства. Зайдіть в будь-який музей на Заході – там постійно є діти, зранку до вечора їх туди приводять. Мистецтво для них – звична річ, вони зростають з ним. Нам здається, що це просто якась інша ментальність, що там – інша індустрія, яка виробляє красиві речі, будує красиві будинки. Але індустрія там така саме тому, що люди з дитинства ходили в галереї». Ми не використовуємо, навіть, те, що маємо. Тому, доцільно в оцінці методики викладання в області, включити пункт про кількість проведених уроків в музеях Закарпаття. Особливо це важливо для віддалених районів. Цілком можливо передбачити в бюджетах районів кошти для забезпечення перевезень школярів.

6. Забов’язати в школах та дитячих садках

кожним класом та групою, не менше одного разу в півріччя відвідання театрів. Якщо примусово збираються кошти на різноманітні ремонтні роботи в школах, то чому ж не змусити примусово, маю надію, що тільки на початковій стадії, відвідувати театр? Не найгірше застосування адмінресурсу. smile emoticon Це, до того ж, дозволить укріпити фінансовий стан наших театрів. По такому ж принципу, забезпечити відвідування театрів школярів з районів, де театрів не має.

7. Театрам та музеям встановити пільгові ціни для колективів школярів. Такі ж варіанти передбачити, можливо з погодженням, на гастрольних концертах та виставах, особливо при наявності непроданих білетів. В кінці кінців і гастролерам приємніше виступати перед заповненим залом.

8. Для просування закарпатської художньої школи, мені здається, було б доцільно організовувати в країні, і не тільки, виставки наших класиків, в тому числі Бокшая, Ерделі, Кашшая, Манайла ...., нгаших земляків в інших регіонах країни спільно із роботами наших молодих художників. Звичайно, це непроста організаційна задача, але ж можна спробувати.

9. На різноманітні фестивалі області запрошувати, виключно, закарпатських виконавців. Анологічно як і з забороною експорту лісу-кругляка. При чому, звернути увагу на колективи філармонії. Всі виступи оплачувати виконавцям. Хіба що, будуть виступати кумове.

10. Владі всіляко підтримувати мистецькі фестивалі, із залученням виконавців із інших регіонів та країн. З іншого боку, всіляко сприяти участі наших колективів у мистецьких фестивалях в інших регіонах країні і закордоном (ми ж формуємо бренд!). Тут і може знадобитись фонд, про який говорив у п. 2.

Звичайно, це не вичерпний перелік, але і їх втілення зможе активізувати і урізноманітнити культурне життя краю.

http://prozak.info/Dilo/Ekonomika/Megabrend-Zakarpattya-5-Zakarpats-ke-mistectvo

Мегабренд Закарпаття №6: «Вина Закарпаття»

Розділю проблему виноробства на три напрямки: промислове виноробство, малі підприємства та фермерські господарства.

ПРОМИСЛОВЕ ВИНОРОБСТВО представлене в краї СП «Айсберг» ЛТД, ЗАТ «СП «Котнар » і Ужгородським коньячним заводом. Коньячні проблеми я зачіпати не буду, хоча вважаю 4-и зірковий коньяк «Закарпатський» кращим ординарним коньяком України.

СП «Айсберг» ЛТД (торгові марки «Чизай», «Chateau Chizay», «Wine Berry») і ЗАТ «СП« Котнар » (торгові марки« Cotnar », «Vinia Bereg» , Wine) - сучасні промислові виноробні комплекси повного циклу виробництва, що мають свої виноградники, постійно збільшують їх площу і поставили перед собою мету виготовлення вина з власних виноматеріалів. Обидва підприємства входили до п'ятірки найбільших експортерів вина в Росію, що успішно пройшли перевірки грізного Онищенка з Росспоживнагляду. Зараз експорт до Росії призупинено, невеликі партії вина експортуються у США, Угорщину, Ізраїль, але підприємства працюють з перспективою на майбутнє. Я вважаю, що воно у них є.

Менш велике, але цілком промислове, виробництво вина в Закарпатті мало місце за часів СРСР і здійснювалося в радгоспах і на невеликих винзаводах. Найбільш відомі з них Середнянський, Бобовищанський, а також винзаводи в Берегові, Виноградові. Користувалися успіхом десертні й сухі вина «Середнянське», «Променисте», «Ізабелла», «Троянда Закарпаття», кріплені «Іршавське», «Ізабелла» та ін. Початок руйнування цих підприємств було закладено за часів Кучми, коли ввели 200 тис. грн за ліцензію на право виробництва і торгівлі вина. Любитель народних промислів і шановний гість закарпатських виноробних фестивалів, В.Ющенко обіцяв допомогти із зменшенням вартості ліцензії, але замість цього довів цю вартість до 500 тисяч грн., чим остаточно добив невеликих виробників вина.

У даний час, наскільки мені відомо, виробництвом виноматеріалів (продавати вина можна тільки на підприємстві або на фестивалях) займається тільки АГТП «Бобовище».

МАЛЕ ВИНОРОБСТВО В ПРИВАТНИХ господарствах поширене в Закарпатті з давніх часів. Кожен поважаючий себе закарпатець, при найменшій можливості, розіб'є у себе на подвір'ї чи на дачі виноградник і буде творити своє вино. Сам щорічно виробляю, цілком пристойною, літрів 10 «Кадарки» (тільки для найбільш шанованих гостей. Збереглася ця традиція і у молодого покоління закарпатців. Винороби Закарпаття - В.Анталовскій, Б.Варга, О.Ковач, Й.Машіка, К.Шош, В.Якоб та інші неодноразові учасники, призери та переможці різних міжнародних змагань виноробів. Продукцію наших фермерів ми можемо продегустувати на різних винних фестивалях області, а також в їхніх господарствах, багато виноробів створили дегустаційні зали. Але, за великим рахунком, всі вони поза законом, внаслідок все тієї ж ліцензії на 500 тис.грн.

У Закарпатті співтовариство виноробів, в цілому, консолідовано - створені і функціонують «Асоціація приватних виноградарів та виноробів Закарпаття», Лицарський винний орден Святого Венцеля і ряд об'єднань в районах області.

Незважаючи на сьогоднішні труднощі, виноробство на Закарпатті має позитивну динаміку.

Внесу деякі пропозиції, з моєї точки зору, що підсилюють позиції виноробства і обгрунтовують мегабрендів №6.

1. З моєї точки зору, доцільно створити Супербренд «Вина Закарпаття» або «Закарпаття» загальним (мегабрендом) для всіх виноробів Закарпаття, у тому числі для СП «Айсберг» і СП «Котнар». В принципі, вони і позиціонують свою продукцію, як закарпатські вина. Мегабренд може бути зареєстрований спільно підприємствами та Асоціацією виноробів Закарпаття. Промислові підприємства можуть почати використовувати додатково мегабренд в будь-який зручний для них час. Наявність спільного бренду для всіх виноробів Закарпаття, впевнений, принесе користь всім учасникам винного ринку.

2. Домогтися диференційованої вартості ліцензій для малих підприємств і фермерських господарств, для отримання можливості виробництва, розливу і продажу вина. Ці питання повинні пролобіювати обласна влада і народні депутати у Києві.

4. Фермерські господарства мають отримати можливість офіційного продажу свого продукту. Їхня ніша, на мій погляд, ресторани і спеціалізовані винні магазини. Середньоєвропейська вартість хороших вин зроблених вручну 5-10 $, що цілком окупається для фермерських господарств, які випускають пляшкову продукцію. Тому можливість продавати вина фермерами не складе конкуренцію промисловим виробникам.

3. В області є значна кількість запущених виноградників, що знаходиться в різних власників. Вважаю, необхідно розробити механізми передачі цих виноградників новим приватникам-інвесторам. Доцільно розділити зазначені виноградники на окремі ділянки, наприклад, до 50 га. Далі підписується інвестиційний контракт, згідно з яким інвестор повинен протягом п'яти-семи років посадити виноградник, поставити виробництво і створити туристичний об'єкт на території господарства: готель, ресторан або винний бар. Якщо виконані інвестиційні зобов'язання, то дозволяється викупити землю у власність, з умовою неможливості зміни її цільового призначення. Інвестиції в 1 млн $, при невтручанні держави і стабільності правил ведення бізнесу, цілком реально окупаються.

4. Наявність двох виноробних українських гігантів і фермерських господарств, з моєї точки зору, можуть дати поштовх розвитку нових бізнесів. Виробництво пляшок, сталевих ємностей, дубових бочок, пробок, етикеток, олов'яних капсул для пляшок і т.д.

5. Для просування бренду "Вина Закарпаття" необхідно проводити агресивну маркетингову політику. Як мінімум, в області це можливо.

6. В УжНУ на кафедрі виноробства розробити і впровадити курс маркетингу у виноробній сфері.

7. У всіх ресторанах області має бути представлений весь ряд закарпатських вин. Мені насилу віриться, що туристи з Європи або Південної Америки будуть у наших ресторанах вживати свої національні вина, які до того ж у кілька разів дорожчі. Природно любителі вина захочуть спробувати місцеве вино. Крім того, у всіх закладах вздовж міжнародних трас мають бути наші вина, з обов'язковим анонсом - «У нас можете насолодитися закарпатськими винами».

8. Для того, що б в ресторанах могли професійно запропонувати на вибір вина, в кожному поважаючому себе закладі, повинні бути сомельє. Думаю, що підготовлених сомельє в області мало (якщо такі взагалі є). Роблю свій висновок з сайту Асоціації сомельє України, де за всі роки всеукраїнських конкурсів сомельє з 2003 р по нинішній час, жодного учасника конкурсу із Закарпаття не було. Чи то закарпатські сомельє суперпрофесіонали і на такі конкурси не ходять, або ж таких у Закарпатті просто немає. До речі, більше всіх учасників щорічного конкурсу - зі Львова (батьківщини першого українського пива). Там чітко розуміють необхідність наявності професіоналів, в тому числі винних, в пристойних закладах. Що стосується підготовки сомельє, мені здається, було б логічним у підготовці сомельє взяти участь (фінансувати) і виноробним підприємствам, як однієї із зацікавлених сторін.

9. Підвищити рівень і якість проведення наших винних фестивалів. Запрошувати на фестивалі максимальну кількість ЗМІ, а в якості гостей обов'язково професійних сомельє.

Нічого захмарного і нереального, вважаю, в моїх пропозиціях немає.

http://prozak.info/Dilo/Ekonomika/Megabrend-Zakarpattya-6-Vina-Zakarpattya

Закарпатський мегабренд №7: «Закарпатські фестивалі»

Закарпатття, без сумніву, є одним із лідерів в країні по різномаїттю і кількості фестивалів.

Фестивалі і свята проводяться в кожному районі. Найбільш велика група – гастрономічні фестивалі – «Гуцульська бринза», «Гуцульська ріпа», "Берлибаський банош", «Фестиваль різників в Гечі», «Ужгородська палачінта», «Фестиваль бограчу в Косино», фестивалі голубців в Четфолво та Великому Бичкові та багато інших.

Найбільш відомі винні фестивалі: мукачівське «Червене вино», брегівське «Біле вино», виноградівський «Угочанська лоза», ужгородські «Сонячний напій» та «Божоле», (нещодавно започаткований в Середньому) фестиваль  «Троянда Карпат».

Не менш цікаві мистецькі фестивалі – «На Синевир трембіти кличуть», «Етно-Діа-Сфера», «Березневі коти», «Інтерлялька», «Срібний дзвін», фестивалі органної музики, співу, фольклору, рок-музики, гумору.

Мають свої фестивалі культури національні громади Закарпаття – угорці, румуни, роми, русини, німці. Цікава група етнофестивалів – «Проводи вівчарів на полонину» (в гірських районах Закарпаття), «Варіння леквару» (Берегівський район), фестиваль ковалів «На гаморі гуслі кличуть» (Іршавський район), фестиваль ткацтва (Берегівський район) та інші.

Урочисто відзначаються і дні міст і сіл Закарпаття. Навіть, цей невеликий екскурс в свята та фестивалі Закарпаття, вважаю, достатнім, щоб довести - бренд №7 «Закарпатські фестивалі» має право на існування. Втім, закінчимо з лірикою і перейдемо до реалій життя і пропозицій.

1. Починати потрібно з повного переліку фестивалів на інформаційних ресурсах області. На сайті ОДА інформацію про фестивалі я не знайшов, а на сайті облради, з моєї точки зору, досить дивна інформація від 2011 р. (!) - після загальної характеристики закарпатських фестивалів, деталізованої інформації про 5 фестивалів, текст закінчується: «Звісно, перерахувати всі фестивалі, які проходять в області, – складно, та й чи варто. Чи не краще, приїхати на Закарпаття і переконатися у цьому на власні очі та ще й стати учасником цікавого театралізованого дійства на будь-який вибір і смак». http://zakarpat-rada.gov.ua/…/infras…/festyvali-ta-konkursy/

В наш інформаційний час, вважаю, така ситуація недопустима. Я, створюючи інформацію для довідника "Закарпаття автентичне", обійшов всі інформаційні сайти і сайти органів влади районів. В ОДА, на той час, існувало управління туризму та, відповідно, фахівці з туризму в районах. Невже так важко зробити повну і достовірну інформацію про всі закарпатські фестивалі маючи такі ресурси? Хоча б так, як зроблено на Львівському туристичному порталі http://lviv.travel/ua/index/what_to_do/stolucya-festiyvaliv з описом, термінами і контактними телефонами або сайтами. Відчуйте різницю з нашими туристичними порталами http://www.zakarpattyatourism.info , http://tourinform.org.ua/ (інформації не знайшов).

Доцільно б було, на головних трасах Закарпаття розмістити бігборди з щомісячним календарем фестивалів краю. Реклама, цілком можлива, як соціальна.

2. Якщо влада збирається пропагувати і залучати туристів на закарпатські фестивалі, то вона повинна усвідомити, що тільки директивами і порадами зробити мало що вдасться – потрібно фінансування. Фінансування частини фестивалів повинні бути включені в обласний бюджет. Перевагу доцільно віддавати соціально-значимим та найменш потенційно комерційним фестивалям. Насамперед - це мистецькі та вестивалі національних громад. Частина аналогічних фестивалів повинна бути включена в бюджети районів та міст.

3. Організація більшості наших фестивалів не відповідає вимогам сучасності. Це, насамперед, обумовлено тим, що організацією та проведенням абсолютної більшості фестивалів займаються працівники органів місцевої влади, які, звичайно, не є професіоналами в цій галузі. Знаю, лише декілька фестивалів, організацією і проведенням яких займаються люди, які мають досвід в організації таких заходів. Тобто, потрібно шукати і залучати професіоналів, звичайно, оплачуючи їх роботу.

4. Запропоную один із варіантів реалізації цієї пропозиції. У нас в області, практично, в кожному вузі готують фахівців для туристичної галузі. Організатори фестивалю оголошують конкурс на кращий бізнес-план проведення фестивалю. Переможці отримають грошову премію та можливість реалізації свого бізнес-плану. Учасниками можуть бути, як фізичні особи так і колективні групи ВУЗів. Крім того, такі бізнес-плани стануть хорошою практикою для студентів, дозволять виявити найбільш перспективних випускників та цілком можуть стати курсовими або дипломними роботами студентів. Цілком можливо, ОДА або РДА можуть вступати з вузами в хоздоговірні відносини, закладаючи на це кошти в бюджетах.

5. Кожний фестиваль має мати чітко визначену концепцію. Виходячи, із дискусій з приводу бренду «Закарпатське вино», треба зазначати де переможців визначають професійні фахівці і проводиться професійний конкурс виноробів, а де громадськість і цей фестиваль є просто святом. Аналогічно з мистецькими фестивалями.

6. Всі фестивалі мають робити акцент на основній ідеї фестивалю. Років зо два, вирішили з друзями відвідати фестиваль черешні в Пацканьово (Ужгородський район). Уявлялось, що скуштуємо свіжі черешні, пироги, гомбовці, шитимині, компоти, джеми, варення і т.д. В реаліях - традиційний фестивально-кулінарний набір, анонс виступу відомого співака (якого ми не дочекались) і на трьох столиках 4-6 «тепш» шитиминь з черешнями. Вважаю основою, будь якого цільового, фестивалю мають бути продукти та вироби з них анонсованого фестивалю – голубці, яблука, ягоди, полуниці, бограчі ….

7. Пора вже всім нашим фестивалям віддати належну увагу інфраструктурі. Мається на увазі – столи, палатки, атрибутику, упорядковане та комфортне місце проведення фестивалю. Невже організаторам фестивалю в Гечі незрозуміло, що на фестиваль перестануть їздити, якщо і надалі потрібно буде ходити в багнюці? За такий час можна було знайти місце, де не буде грязюки, заасфальтувати або зробити дерев’яний настил на весь майданчик фестивалю. Такий стан проведення місця фестивалю – це неповага до його відвідувачів, які в кінці кінців перестануть на нього приїздити. Геча в цьому плані не єдина.

8. Для того, щоб приїздили туристи, потрібно щоб була інформація, створені спеціальні туристичні продукти під такі заходи, визначено і запропоновано місця проживання для туристів. Вважаю найбільшим ресурсом наших фестивалів – внутрішній туризм. Для цього потрібно створити можливості для жителів інших районів області. На маршрутних автобусах та на власному транспорті не особливо роз’їздишся. Тому, пропоную в кожному районі та місті владі домовитись з місцевими перевізниками про спеціальні маршрути на фестиваль (в обидва боки), у вартість яких буде закладено тільки вартість пального та оплата шофера. Тим більше, що частіше всього такі фестивалі відбуваються по вихідним, коли перевізники менш завантажені. Заявки збираються від бажаючих відвідати фестиваль місцевою владою і в залежності від кількості бажаючих, домовляються з перевізниками. Запропонований механізм можна реалізувати вже на фестивалі «Троянда Карпат» в с. Середнє 18-19 квітня, сам із задоволенням скористаюсь такою можливістю.

9. На фестивалі, для концертних програм, запрошувати, виключно, закарпатські колективи, оплачуючи їх роботу. Туристам на наших етнофестивалях цікаво слухати і дивитись наш фольклор, в тому числі колективи національних громад. Крім того, у нас є свої камерні, симфонічні, джазові та рок колективи. За все потрібно платити. Нещодавно, один із керівників музикального колективу розповів мені, коли за виступ колективу на святі в обласному центрі, музиканти запропонували символічну суму, йому відповіли: «Та ти, що. У бюджеті немає грошей, навіть салют (!) не можемо організувати (вартість якого на декілька порядків дорожча)». Салют відбувся.

10. Не зустрічав на наших фестивалях титульних спонсорів. Частіше всього розповідають, що фестиваль відбувся завдяки добрій волі якогось політика, бізнесмена. Подяка їм. Хоча цілком логічними спонсорами на кулінарних фестивалях можуть бути виробники горілки, пива, майонезу, кетчупу, овочевих консервів і т.д На винних фестивалях постачальники добрив, засобів боротьби із шкідниками, матеріалів для виноробства.

11. Необхідно збільшити присутність інформації про закарпатські фестивалі в електронних ЗМІ, в першу чергу на телебаченні. Можу запропонувати конкретні ідеї.

12. На фестивалі завжди запрошувати гостей із дружніх областей, в тому числі із закордону, міст-побратимів.

13.З моєї точки зору мало використовується наше географічне положення – межування із чотирма державами. Вважаю є сенс зробити спільні міжнародні фестивалі із періодичничною зміною місця проведення.

14. Фестивалів такого плану, як різників у Гечі та бограчу у Косині, вважаю для області малувато. Маю розроблену концепцію кулінарного фестивалю-ярмарки. Навіть, пробував запропонувати деяким громадам та потенційним організаторіам. На жаль, не вдалось переконати в успішності проекту. Будуть зацікавлені ентузіасти або голови громад – готовий поділитись і прийняти участь в реалізації проекту.

Звичайно, це не вичерпний перелік, але і їх втілення зможе активізувати і урізноманітнити фестивальне життя краю.

На мій погляд, нічого захмарного в моїх пропозиціях не має.

http://prozak.info/Turizm/Zakarpats-kij-megabrend-7-Zakarpats-ki-festivali

Закарпатський мегабренд №8: «Закарпатська кухня»

Навряд чи знайдуться опоненти, які стануть заперечувати право на його існування. Мені цей текст писати легко, бо в кулінарії я вже понад 50 років.

Тим не менше, акцентую увагу на деяких аспектах бренду «Закарпатська кухня».

Не можна обійти словами вдячності авторів, які створили книги про закарпатську кухню. Виділю серед них дві, найбільш відомі – «Закарпатська кухня» М.Міцко та «Закарпатські страви» П.Гаврилко.

З Михайлом Андрійовичом Міцко, особисто спілкувався при написанні матеріалу до довідника «Закарпаття автентичне». Популярність його книги, яка вийшла загальним накладом понад мільйон екземплярів, стала можливою завдяки тому, що в ній детально описані інгредієнти та їх вагові співвідношення, які він разом із дружиною перевіряли на практиці. Крім того, слід зазначити, що саме М.Міцко закарпатці повинні бути вдячні, що, перші в СРСР, стали вживати зварену запашну натуральну каву. Адже, саме він в 60-х роках завіз в заклади харчування області із Угорщини обладнання для приготування кави.

Закарпатці, вже досить давно, при відпочинку на природі, відійшли від виключного приготування шашликів. Складовою меню на природі, стало традиційне приготування бограчу або боб-гуляшу. Я, вважаю цілком пристойно  готую обидві страви. В кожного були свої вчителі, особисто в мене János Szarka. Кожен хто готує ці страви має власні рецепти, хоча майстри приготування бограчу відкриті люди і завжди діляться своїми секретами і маленькими хитростями.

Бренд «Закарпатські страви» давно вийшов за межі Закарпаття. В Києві наш земляк Ігор Чейпеш, понад 10 років тому, відкрив ресторан закарпатської кухні «На децу до газди». Зараз таких ресторанів вже два. У березні цього року, в Києві відкрилось етно-кафе «Кіфлик».

Закарпатські страви, все частіше зустрічаються в меню за межами Закарпаття. Особисто, у Львові скуштував супчик під назвою «Бограч».

Тому, можу сказати з чистою совістю, що бренд «Закарпатська кухня» існує. Запропоную деякі ідеї, як посилити бренд, перетворивши його в МЕГАБРЕНД.

1.Важливо, на мій погляд, будь-який бренд матеріалізувати. Для цбого створити біг-борди «Закарпатська кухня» розмістивши на них перелік і фото найбільш характерних страв закарпатської кухні. Як мінімум, ці страви мають бути присутні в меню наших ресторанів. Біг-борди розмістити на основних трасах Закарпаття. Кошти для реалізації цієї пропозиції, можливо, знайдуться у тому самому євро-гранті по розвитку туризму на Закарпатті.

2.На мій погляд, при всій творчості в приготуванні бограчу, боб-гуляшу, баношу важливо, щоб вони були приготовані професіййно. Для цього, доцільно, створити курси для кухарів (і всіх бажаючих) по приготуванню цих страв. Можливо б цей процес, взяв під свою опіку Петро Петрович Гаврилко або хтось із його учнів.

3. Цілком достатньо, з моєї точки зору, ресурсів, щоб створити, аналогічно "Винного шляху", туристичний тур "Закарпатський кулінарний шлях".

4. Вважаю, що в Закарпатті повинен бути загальний фестиваль закарпатської кухні. Як писав в пропозиціях, про необхідність м’ясного кулінарного фестивалю, зазначу і зараз, якщо знайдуться бажаючі організувати такий фестиваль серед підприємців, політиків або керівників місцевого самоврядування – готовий прийняти участь в реалізації.

5. На мій погляд, цілком можливо створити невеликий бізнес по професійному приготуванню страв закарпатської кухні, для "показових виступів" на різних заходах, святах, фестивалях за межами області.

6. Кожний закарпатець, який готує наші автентичні страви, має приготувати їх у своїх друзів в інших регіонах. Особисто я, готував бограч в Криму і Полтаві.

7. Для успішного просування бренду «Закарпатська кухня» потрібно створити групи в соціальних мережах. Я пишу в Фейсбуці, тому обов’язково створю групу «Закарпатська кухня» та "Бограч-клуб" (умовно). Хоча, з великим задоволенням приєднаюсь до таких груп, якщо хтось створить їх раніше мене. В усякому разі, варто брати приклад із наших сусідів які вже створили групу Галицька Кухня та сторінку «Бограч на Лопаті».

Традиційне закінчення: звичайно, це не вичерпний перелік, але і їх втілення зможе посилити наш бренд «Закарпатська кухня» і наблизити той час, коли він стане МЕГАБРЕНДОМ.

На мій погляд, нічого захмарного в моїх пропозиціях не має.
http://prozak.info/ZHittya/SHef-kuhar/Zakarpats-kij-megabrend-8-Zakarpats-ka-kuhnya

Закарпатские мегабренды