December 28th, 2015

Венгерский рубикон в Закарпатье. Хоть чучелком, хоть тушкой

Cостоялось заседания Президии Сетевого Русинского Движения (СРД), на котором обсудили предложение закарпатских предпринимателей озвученных 26 декабря в Мукачево на своем заседании: обсудили ситуацию с очередными попытками балоги обьединиться с Брензовичем и его венгерской партией, а также результаты соцопросов за неделю.

Русинское Движение поддерживает позицию закарпатских предпринимателей с ситуацию с очередными попытками балоги обьединиться с Брензовичем и его венгерской партией. Очень знаковое событие озвучка через Ласло Брензовича о т.н. "венгерском районе" в который входит 114 населенных пунктов Закарпатья. Cамое смешное, что если бы по этому району пробовал выдвинутся единый кандидат он бы продул русинскому даже в Береговском районе, не говоря уже о других. Просто русины раньше не задавались подобной  целью. Но сейчас такая цель уже поставлена. И у русинов уже  достаточно ресурсов, чтобы ее положительно решить. Т.е. вместо ожидаемого эффекта из-за фальш старта в Закарпатье, Венгрия скорее всего навсегда теряет возможность реализовать проект "великой Венгрии". Венгры повели себя очень подступно и по предательски по отношению к русинам. А без русинов им подобного рода проект не реализовать.
В ближайшие 3-4 годы следует ожидать технологического рывка со стороны русинов в одном из ключевых сегментов мирового рынка. Это изменит соотношение сил не только в регионе центральной Европы. В этом отношении русины уже сейчас могут дать фору и венграм, и Венгрии. Когда русины говорят, что готовы дать возможность развиваться не только себе и венграм в Закарпатье, но и как минимум всей Центральной Европе это абсолютно реальные и осязаемые вещи. Тем более сравнивать то что венгры предложили для развития в этом отношении для т.н. "венгерского района" с тем же "Образом будущего Закарпатья", это как сравнивать с камнем которым добывал огонь первобытный человек, с современными атомными электростанциями. Не говоря уже о соблюдении прав человек на примере отношения Венгрии к русинам. И так во всем! Так что венгры и Венгрия уже сейчас запрограммировали, чтобы конфликт в Закарпатье начал развиваться, расширяться и углубляться. Для Венгрии и венгров это обернется крушением одной из самых важных для них мечт, о "великой Венгрии". Могильщиком этой идеи в истории венгров и Венгрии войдет навсегда фамилия Ласло Брензовича и закарпатской организации венгров КМКС. Кстати за Брензовичем до сих пор ходит большой долг, он прячется из-за этого в Венгрии. Именно поэтому Брензович в последнее время отсутствует в ВР, а не по каким то другим причинам.

Именно с Брензовичем связана и другая не менее резонансная информация о скандале в клане балог. По  инсайдерской информаций балога начал колебаться в своей партии. Брензович агитирует балогу, чтобы партии Брензовича и Балоги объединились формально, а по факту клан балоги со своей партией  планирует влиться в венгерскую партию Брензовича. Судя по всему Питьовка не захотел вливаться в венгерскую партию, и именно это стало основной причиной конфликта. С Питьовкой у балог первый конфликт возник сразу после выборов в местные органы где в Тячевском районе партия балоги там продула, а это было зоной ответственности именно Питьовки. Так что не удивимся если скоро балога похоронит и венгерские проекты в Закарпатье. И еще не понятно, кто больше троянский конь, венгры, или балога. Но уже сейчас можно гарантировать, что похоронены будут окончательно и балоговский и венгерский политический проект в Закарпатье. Информация о том, что В.Питьовка покинул ряды балоговской партии "Единый центр" говорит о том, что перезагрузка постбалоговская идет полным ходом. И то, что произошло сейчас говорит о том, что очень скоро начнется постбалоговская перезагрузка в самом Мукачево. Первое с чего начнется с потери купленного балогами места мера Мукачева. И то, что конфликт между балогами и Питьовкой всплыл сейчас, значит с весны начнется перезагрузка в открытую в самом Мукачево. После окончательной перезагрузки постбалоговской в Мукачево, запустится на полную мощность поственгерская перезагрузка. С этого тоже сейчас уже никто секрета не делает

ПРЕЗИДИЯ СЕТЕВОГО РУСИНСКОГО ДВИЖЕНИЯ

http://uzepervi.livejournal.com/287961.html

Петр Гецко о венгерско-русинских отношениях в Закарпатье

ЗА ПОЛІТИЧНЕ АНТИРУСИНСТВО. Ч. 1. НАЦІОНАЛЬНІСТЬ І НАЦІЯ.

Прочитавши аналітику пана О.Гавроша, мав намір дати повну відповідь на масштабну аналітичну роботу, але згодом зрозумів, що не зможу вмістити свої аргументи в компактний формат. Що в принципі і логічно, бо вказувати на незначні неточності визнаного авторитета літератури та журналістики в аналогічному форматі було б нескромно. Відповіді пересічного користувача фейсбуку на широкі мазки метра повинні бути аргументовані. Це нормально. Так і буду робити, розділивши відповідь на частини. Але перед тим викажу свою власну позицію до національності «русин» та «русинської нації».
Питання національності є індивідуальним рішенням особистості. Згідно останнього перепису населення (2001 р.), в Україні проживає понад 10 тисяч людей (абсолютна більшість з них на Закарпатті), які ідентифікують себе як русини. Зверну увагу на особливість останнього перепису (я, так сталось, в ній участі не приймав). Національності русин в анкетах не було і тільки виявивши певну настирливість, можна було змусити анкетувальників записати в анкети національність – русин. Таким чином, згідно офіційних даних, русинська національна громада (принципово не використовую терміну меншина) на Закарпатті є п’ятою за своєю чисельністю (після угорців, росіян, ромів, румун). Сам особисто я - є русином, але усвідомлення цього прийшло лише в цьому тисячолітті.
Десь до 90-х років минулого століття, тільки зрідка чув, що раніше на Закарпатті проживали русини. Прощений Нянько, ходив на початку цих років на засідання Товариства русинів у Мукачеві, але детально на ці теми ми, особливо, ніколи не спілкувались. Другою зустріччю з темою русинства стала моя поїздка (1995 р.), як представника місцевого самоврядування, на навчання до Великобританії. Перед поїздкою запропонував представникам всіх (!) національних громад краю, передати свої данні для налагодження стосунків з діаспорою в Англії. На пропозицію відгукнулись тільки русини. Не особливо вникав у суть документів, навіть не все пам’ятаю, що там було (лист чи то до Папи Римського, чи від нього та інші інформаційні матеріали). Також не знав, що у Британії українська діаспора представлена емігрантами із Галичини часів другої світової війни. Без всякої задньої думки передав їм ці документи. Скандал був грандіозний – мене ледь достроково не відправили на Україну. Захистили мене керівники делегації, які змогли запевнити представників діаспори, що я й сам не віддавав собі звіту, що то за документи. Що повністю відповідало дійсності.
Більш глибоко стикнувся з русинським питанням, коли працював над довідником «Закарпаття. Хто є хто». В першому томі (2004 р.) були розміщені матеріали про найбільші національні громади Закарпаття – угорську, румунську та ромську. В другому томі видання вирішив продовжити тему та розмістити матеріали про німців, євреїв,росіян, вірменів, поляків і логічно про русинів. Тоді вже розумів всі складності теми, тому звернувся до наших авторитетних істориків: "Хто може фахово та толерантно написати матеріал про русинів?" Всі, в тому числі послідовні противники русинства, назвали прізвище – Миколи Макари. Він і написав статтю до другого тому видання «Закарпаття. Хто є хто» «Русини Закарпаття» ( http://who-is-who.ua/disk/book.swfс.124-125), яка закінчувалась словами: «Отже русини хочуть єдиного: щоб їх визнали рівними серед рівних етнічних спільнот багатонаціональної України. Русини не протиставляються слов’янським народам – росіянам, українцям, словакам чи іншим народам. Вони з ними близькі, споріднені, але не тотожні – бо різні. Наше майбутнє - у єдності, а єдність - у різноманітності».
В подальшому, цілком свідомо, вивчав історичні та архівні матеріали по русинському питанню. Завершальним, в усвідомленні себе як русина, стали дані приведені О.Філіпповим у виданні «Історична символіка поселень Мукачівського району», де були відомості про переписи населення Підкарпатської Русі, і в тому числі, по 1930-му року, де вказано, що в селі Зняцьово ( звідки йдуть мої коріння, як мінімум, чотирьох поколінь) проживали русини (2311 чол.), чехословаки, мадяри, німці, євреї та всього 4 іноземці (до яких, згідно результатів перепису, чехи відносили українців, росіян …). Моїх прямих родичів у Зняцьові в той час було набагато більше. Таким чином, мої коріння - русинські, ним я себе і усвідомлюю. Мій син – наполовину русин, на 3/8 росіянин і на 1/8 українець - усвідомлює себе українцем. Трагедії з цього не роблю – це його особиста справа дорослої людини. В кінці кінців, я у 19 років, навіть, не знав про існування русинів. Мої родичі (із спільними коріннями) усвідомлюють себе русинами, русинами-українцями, українцями-русинами, українцями, а для декого ці питання не особливо важливі. Але тільки українці, із моїх родичів, вважають всіх інших зрадниками (правда кого, я не знаю).
Чи маю я підстави ідентифікувати себе з такою національністю і чи існує вона? Важаю, що маю і вона існує. Національність русин визнавалась до 1946 року всіма державами в які входило, за визначенням ужгородських істориків, «історичне Закарпаття» – Австро-Угорщини, Угорщини, Угорської республіки, Чехословаччини, Угорського королівства і тільки після входження в склад СРСР, в один день, національність русин зникла. І, хоча Україна послідовно бореться із викоріненням окупаційного минулого СРСР, демократична Україна національність «русин» продовжує не визнавати, В цьому питанні, совковість не вдається викорінити. Крім того, національність «русин» визнається у всьому цивілізованому світі. Втім, я не роблю з цього трагедії, адже Україна — молода країна і тільки на початку свого шляху до цивілізованих та демократичних країн.
Складніше з питанням нації, але і тут з усім можна розібратись, при наявності доброї волі. Ознаки нації (навіть у Вікіпедії є): спільне походження, територія, економічні зв'язки, мова, культура, особливості характеру (ментальність), власна державність або прагнення до її створення. З моєї точки зору, всі складові, щоб русинам вважати себе нацією присутні – і спільне походження, і територія, і мова у них своя (схожа із сусідами, але своя), і своєрідна культура, що проявляється в музиці, костюмах, кухні .... та і ментальність відрізняється від найближчих сусідів (але майже ідентичне до загальнодержавного), що особливо проявляється під час виборів або по відношенню до духовного життя. Виникають деякі невідповідності з останнім критерієм - власна державність або прагнення до її створення. Протягом всього попереднього історичного періоду, русини ніколи не наполягали на власній державності – їх цілком задовольняла автономія. При чому, у всі часи вони домагались її виключно демократичним шляхом. Так було до 1939 року, так є і в сучасній Україні. Можливо, з точки зору пасіонарних українців, це є ознакою меншовартості, але це позиція русинів і її треба поважати. Хоча така позиція не врятувала русинів від навішування на них ярликів сепаратистів, з боку тих же пасіонарних українців. Сюрреалізм якиїсь, чи не так? Смайлик «smile» Втім, про цю ситуацію, яка широко представлена Олександром Дюловичем статті, наступного разу.
Ранее Русинское Движение уже высказывалось по этому поводу.

https://www.facebook.com/vladmerzin/posts/926231334164580

Петр Гецко о венгерско-русинских отношениях в Закарпатье