getsko_p (getsko_p) wrote,
getsko_p
getsko_p

Неймется разношерстным антирусинам со своей антирусинской тварью да в русинский ряд.


Неймется разношерстным антирусинам со своей антирусинской тварью да в русинский ряд. На сей раз отличилась в УА ТАЙМЕ  Вынуждены ответить, чтобы прекратить антирусинщину  и разного рода инсинуации...

Напередодні Різдвяних свят в мережі Інтренет з’явився матеріал в якому протоєрей Димитрій Сидор, настоятель Хрестовоздвиженського кафедрального собору УПЦ (МП) у м. Ужгород, виступив з різкою критикою України за невизнання русин та їх переслідування.

Зокрема, о. Димитрій каже про етноцид, дискримінацію з «явними елементами геноциду», русинів. Він наголошує, що русини є титульною нацією Закарпаття і відповідно до міжнародного права мають право на «силовий сценарій». Хоча він далі наголошує на тому, що боротьба русинів за визнання та свободу буде мирною, одночасно згадує про хорватів, які зі зброєю в руках захищали свою свободу і незалежність.

Говорячи про титульну націю, о. Димитрій каже про 800 тис. чол.. (загальна кількість населення Закарпаття бл. 1 250 тис. чол.). Яким чином така кількість жителів Закарпаття стали русинами – відповісти важко. Хоча, якщо звернути увагу на діяльність русинів у краї та їх зібрання, під різними знаменами, то масовості тут ми не спостерігаємо. Але це не заважає о. Димитрію вже не перший рік казати про ледь не «всенародну підтримку» його діяльності.

Внимание обратить? Да СБУ разгоняет любые собрания, даже участников русинской научно практической конференции недавно всех вызвали на допрос!!! Что за тон? И украинствующие еще спрашивают:"Почему малолюдны русинские мероприятия?" Русинам пришлось   менять формат. Перешли в сеть. В социальной сети Одноклассники в группе Республика Подкарпатская Русь уже 13, 6 тыс. участников! Намного труднее найти объяснение, каким образом  все русинское население Подкарпатской Руси в одну ночь 1946 года превратилось в украинцев!
У контексті даного питання також варто звернути увагу на приналежність о. Димитрія до Української православної церкви (Московського патріархату). Вона на сьогодні є найчисельнішою релігійною організацією на Закарпатті і включає у себе понад 600 релігійних осередків (громади, церкви, монастирі, тощо). Але окрім прихильників православ’я на Закарпатті є понад 400 громад греко-католиків і понад 100 громад католиків, близько сотні громад вірян інших релігійних напрямків. Виникає слушне питання до о. Димитрія про те кому ж він служить, зараховуючи майже усе населення краю до русинів і опираючись на це апелює до України. Будучи священиком однієї конфесії, він без будь-яких вагань зараховує до своїх адептів представників інших конфесій. Знаючі в цілому негативне ставлення православ’я до Унії (греко-католиків) та засудження католицизму, його канонічних основ, у багатьох може виникнути запитання до о. Димитрія про його, власне, релігійні вподобання.
Тут варто відзначити, що о. Димитрій не раз наголошував, і навіть розповідав на різноманітних форумах про специфіку Закарпаття, у якому духовенство було завжди політично активним. А Олександр Духнович та Августин Волошин, люди які увійшли в історію як головні ідеологічні натхненники боротьби русинів Закарпаття за незалежність, були священиками, щоправда греко-католиками.
За всіма ознаками о. Димитрій усвідомлює себе сучасним Духновичем, чи то Волошиним, таким чином виправдовуючи свою політичну діяльність. Мабуть тому і без вагань зараховує усіх закарпатців до русинів та «відстоює» їх права.
Вот первая фальсификация. Сравнивая будителя русинского народа Александра Духновича, и квислинга Августина Волошина, автор антирусинского пасквиля мешает Божее с грешным! Но это так похоже на антирусинов, так по украински!
Однак, є одна важлива різниця між о. Димитрієм та його попередниками, якщо можна так казати. Духнович і Волошин радше були прихильниками об’єднання Закарпаття саме з Україною, з братнім слов’янським населенням за Карпатами. Однак про Московію, чи то Росію, мова не йшла. Хоча емісари Москви часто бували на Закарпатті і проводили чимало пропагандистської діяльності, їх ідеї не мали підтримки. Яка логіка у виході з однієї імперії (Австро-Угорської) і входження до іншої Російської (згодом СРСР). Мабуть не дарма вже декілька поколінь на Закарпатті з вуст в уста передаються оповідання про позитивні зміни що відбулися за часів Чехословацької республіки, до якої входило Закарпаття у період з 1919 по 1939 рр.
Якщо розглядати саме по собі русинство, як явище, яке безумовно має право на існування, то воно радше є етно-культурним, оскільки Закарпаття протягом багатьох століть перебувало під владою неукраїнських, тим більше неросійських державних утворень, а відтак увібрало у себе різноманітні фрагменти угорської, німецької, чеської та словацької культур, поєднавши їх з українською, основною, етно-культурною ідентичністю.

Ну вот оказывается территория русинов на юг от Карпат, уже много столетий называется Закарпатьем! Надо записать и однозначно дать ссылку на "автора" сего опуса. Второе Закарпатье перебывало под властью неукраинских гособразований-вот это ключевая фраза! Оказывается из-за этого русинство должно быть этно-культурным. Но в сложившейся ситуации, по решению русинского вопроса в Украине, все это — вопросы, связанные не с культурой, или этнологией, как пытаются это подать свидомые, а с проводимой Украиной антриусинской политикой. Их и нужно рассматривать как политические.Так откуда тогда пошла фраза""Закарпаття споконвiчна украiнська земля"? Очередные украинские хотелки?
Завдяки цьому сьогодні закарпатці дедалі частіше кажуть про себе як про окрему гілку слов’янства, яка не терпить крайнощів галицького, угорського та румунського націоналізму, не сприймає імперські настрої русофільської течії русинського руху (яку і очолює о. Димитрій), розуміє і спілкується, практично вільно без перекладачів з усіма слов’янськими народами центральної Європи, та ще й використовує у власній мові, чи то діалекті, вкраплення з мов усіх без винятку сусідів, та навіть колишніх співмешканців німців та швабів (до Другої світової війни вони складали чисельну нацменшину на Закарпатті і на сьогодні їх нащадки проживають у декількох районах Закарпаття, про що свідчать як прізвища так і назви населених пунктів де раніше проживали представники германських етносів).
Опять хотелки украинствующих русинофобов в Закарпатье-Подкарпатской Руси разделить русинское движение на  западников и русофилов! Да вот облом у них! Русинское движение  одновременно за двойное гражданство, и за сохранение руського языка и руськой культуры. И это не мешает одно другому, как здесь пытаются показать. Но эти "украинские сказки о русинах" уже не воспринимаются всерьез. Это уже позавчерашний день. Методичку автор опуса не ту взял, когда списывал.
Усе це робить закарпатців-русинів досить специфічним етнічним угрупуванням, яке пишається своєю толерантністю та працелюбством.
Та здається сучасні «лідери» політичного русинства іншої думки.

Вот арсенал  украинствующих "кажется", "скорее всего" по принципу чего нет, но очень хочется "прибрешет!" Благодаря интернету быстро выводим подобных авторов""за ушко, да на солнышко! Территория русинов должна знать своих хероев, и издания где херои печатаются!
Вже 19 січні 2011 року на порталі REGNUMможна було ознайомитися з ще з одним цікавим «творінням» за авторством о. Димитрія (председателя Сойму подкарпатських русинів), Василя Джугана (председателя Всесвітнього конгресу підкарпатських русинів) та Василя Микулина (голова Європейського конгресу підкарпатських русинів). Матеріал носить назву «Русины поздравили патриарха Московского и Всея Руси с православными праздниками».
Вже перші рядки даного матеріалу викликають відверте занепокоєння і, одночасно, здивування: «Русинский народ продолжает хранить подлинный смысл собственного национального исторического бытия – сохранение православия и нераздельной русскости».
Мабуть більішість населення Закарпаття, хто б і як себе не називав, але ніколи не відчував у собі «русскости», про що вже написано вище. Та й на сьогодні Росія здебільшого цікавить закарпатців лише як країна куди можна поїхати на заробітки, та й то не скрізь, в основному лише до Москви та Санкт-Петербургу, останніми роками стали популярними Сочі, через Олімпіаду. А якщо ви спитаєте у будь-якому із закарпатських селищ про роль «русского мира», до якого о. Димитрій намагається віднести русинів, то мабуть відповіді не отримаєте, радше почуєте запитання на кшталт «що це таке?». Саме так. Дана концепція немає прихильників на Закарпатті. Вона потроху жевріє у середовищі невеликої кількості осіб що згуртувалися навколо о. Димитрія, однак немає нічого спільного з закарпатським сьогоденням.

Более 100 тысяч русинов работает сейчас в России. Для сравнения в Закарпатье трудоустроено чуть больше 200 тыс.человек. Т.е. Россия дает хлеб сотням тысяч человек, и у кого то из украинствующих русинофобов еще открывается рот с иронией? Русины прагматы.Руськый язык, руська культура она была до Украины, и будет после нее. И от того, что напишут украинствующие антирусины абсолютно ничего не изменится. Но украинствующим стоит переживать за украинский мир и язык. Вот где нет сторонников украинской идеи, так это в Закарпатье-Подкарпатской Руси!

Тоді і постає слушне питання: навіщо о. Димитрій і очолюваний ним Сойм підкарпатських русинів де тільки може наголошує про свою приналежність до «руського мира»?
Відповідь мабуть багатьом зрозуміла. Випускник Московської духовної семінарії, вихований на засадах москвофільства, працює в інтересах РПЦ та Кремля, які останнім часом розпочали активний наступ на усе українське. В Росії забороняють діяльність українських громадських організації, закривають українські бібліотеки, одночасно постійно наголошуючи на ідеє «русского мира», до якого, чомусь, зараховують і Україну, не визнаючи права суверенної держави на власну історію та власний шлях розвитку, незалежний від політики Москви.

Опаньки, а то что Украина не признает русинов народом, не признает и фальсифицирует русинскую историю??? На себя посмотри украинствующий, и на свое государство, прежде чем на Россию указывать!
На офіційному сайті РПЦ ще 2007 року була розміщена стаття о. Димитрія, у якій він як і зараз жаліється на владу. Однак підкреслює, що русини залишатимуться у канонічному православії, незалежно від процесів що відбуваються в Украиїні.
У період перебування при владі помаранчевих політичних сил дана заява, можливо, і мала логіку. Однак зараз, коли влада в основному симпатизує УПЦ (МП), о. Димитрій з новою силою розпочинає процесс критиканства, не маючи на те жодних підстав, тим більше підтримки серед закарпатців.
Однак подивіться: в Росії закриваються українські громадські організації, бібліотека. Натомість лідер ніким не визнаної організації (Сойму) спокійно собі з благословіння Патріарха Кирила, а не у Мукачівського архієпископа, якому має підпорядковуватися, розповідає про утиск з боку України русинів (участь у Європейському Російському Форумі). Досить дивні обставини. Чи не так?

Сойм зарегистрирован украинскими властями. Но автор о них сказал очень точно - "никто". Украинская власть. Как сказал автор опуса украинская власть в Закарпатье-Подкарпатской Руси - никто, и звать ее никак! Не в бровь, а в глаз!
Далі більше. Український президент по телебаченню каже про завершення процесу переговорів щодо кордону між двома суверенними державами, Росією та Украиїною, а вже за декілька днів в РПЦ заявляють про «умовність кордонів між Росією, Білоруссю та Україною».
Товаришує о. Димитрій і з генконсулом РФ у Львові Євгеном Гезєєвим. Це саме той дипломат, якого Львівська облрада вимагала оголосити персоною нон-грата за його антиукраїнські висловлювання. В свою чергу Гузєєв називає о. Димитрія «пророком» і за його ж словами, часто з ним спілкується. Про що спілкуються дипломат і «русинський лідер» можна лише здогадуватися, однак не про церковні питання, це вже точно. А у вересні 2010 року пан Євген навіть закликав владу РФ надати фінансову допомогу русинам. Однак, як нам відомо, гроші так просто не дають. Можемо припустити, що Гузєєв є «зв’язковим» для о. Димитрія і його покровителів у Москві, і саме через Гузєєва здійснюється фінансова допомога Сойму підкарпатських русинів.
Тема русинских денег не раскрыта "автором" опуса! Деньги или они есть, или их нет! Догадываться о них, значит говорить об их отсутствии! У автора явно нелады с логикой.
Можливий варіант подальшого розвитку подій – це ескалація конфлікту навколо Закарпаття, де московські політики зненацька «знайшли» братній народ і хочуть йому «допомогти». Подивіться на ситуацію у Придністров’ї, Північній Осітії, Абхазії, постійні ідеологічні нападки на Крим та його населення, і вам стане зрозуміло до чого може призвести діяльність так званих «русинських лідерів» на Закарпатті, що діють під диктовку Москви.
А вот для чего украинствующим нужно чтобы русины проводили массовые акции, но увы это опять таки хотелки, несбыточные мечты антирусинов!   НЕ ДОЖДУТСЯ!!!

Невідомо чим завершиться судовий процес над Димитрієм Сидором, який вже тягнеться понад рік, однак і без рішення суду зрозуміло, що діяльність останнього спрямована протии України та її територіальної цілісності, бо як ще інакше можна розуміти слова із заяви о. Димитрія, що «СБУ для нас  – терористична організація», або «якщо Україна не здатна визнати наш законний статус автономії і вічно плаче, що Закарпаття живее на дотаціях Києва, то нехай зніме з себе тягар дотаційного регіону, і ми мирно розійдемося. Як Чехія і Словаччина».
Lex prospicit, non respicit - Закон смотрит вперед, а не назад, т.е. закон обратной силы не имеет.
В УК Украины есть ответственность только за попытки насильственного посягательства на территориальную целостность Украины. А в конституции Украины существует законный способ изменения границ Украины - ст. 73 (исключительно всеукраинским референдумом решаются изменение территории Украины).
То есть, если призывать или агитировать к изменению границ Украины конституционным путем, или даже пытаться организовать референдум о разводе востока и запада Украины, то никакой ответственности за это не предусмотрено.
А у русинов и того проще! Русинский вопрос двуединый-признание русинов народом, и реализация результатов референдума 1991 года. Именно за это судят о.Димитрия. Но референдум уже был. Проведен в полном соответствии с законодательством того времени. Непризнание Украиной его результатов и дальнейшее изменение  законодательства Украины-сугубо проблемы Украины.
Т.е. криминальное дело против русинов сфальсифицировано Украиной. И все кто сейчас в Закарпатье-Подкарпатской Руси участвует в этой антирусинской уголовщине забыли"Не судите, да не судимы будете!

Фальсификации, как и закон, обратной силы не имеют для фальсификаторов! Фальсификатор, совершивший оное, всякую неожиданность воспринимает, как начало возмездия .Вот например
Виктор Щадей, редактора газеты «Місцевий час», близкой к Закарпатскому БЮТу был вызван в Ужгородский горотдел милиции по делу 5-летней давности.
Буквально 20 минут назад Щадей вышел на связь и смог дать комментарий относительно возобновления уголовного дела.
“Я вообще не подозревал, что дело до сих пор открыто, – прокомментировал Виктор Щадей, – в течение этих 5 лет не проводилось никаких следственных действий по делу, а теперь правоохранители неожиданно вызвали меня на допрос.”
По словам главного редактора “Місцевого часу”, вопросы, которые сегодня задавали правоохранители ничем не отличались от заданных 5 лет назад.
«Я не знаю чего они хотели добиться этим, скорее всего это форма психологического давления не только на меня, но и на тех людей, которые 5 лет назад заняли четкую позицию. Этим допросом они пытаются посеять страх », – подытожил Щадей.
Напомним, пять лет назад В. Щадей кидал яйца в Викторя Погорелова, на тот момент мэра г. Ужгород, который поддерживал на выборах 2004 года Виктора Януковича.

Закончилось еще одно, очередное заседание аппеляционного суда по делу № 499"Украина vs о. Д. Сидора"

Указ ВС СССР от 22 января 1946 г. с момента его публикации, представляется юридически неправомерным

Решение правительства Республики Подкарпатская Русь по ситуации с кредитами государства Украина-МВФ

САЙТ ПОДКАРПАТСКАЯ РУСЬ

Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 14 comments