После прямой связи с президентом Украины с Ужгорода,оказалось,угрозы территориальной целостности нет

Пообщаться с Виктором Януковичем смогли далеко не все. Разговор президента с народом широко рекламировали, но точного места, откуда именно будет происходить телемост - в Ужгороде людям так и не сообщили.

Ужгородцы ожидая общения все-таки померзли, поскольку город приобщился к процессу на полтора часа позже запланированного времени. Единственный ужгородский вопрос к гаранту - сохранение памятников архитектуры, которых в Закарпатье хоть отбавляй. Для включения выбрали место тематическое, но не людное: площадка перед входом в ужгородский замок. Места проведения заранее не объявляли, а случайных прохожих тут не бывает. Поэтому среди четырех десятков человек, собравшихся на площадке, журналисты заметили больше милиционеров в штатском, местных депутатов от Партии Регионов и нескольких сотрудников самого музея.

 Интернет-издание
UA- Reporter.com

Сьогодні десь в середині дня, після закінчення діалогу "Президент - народ" я ще раз переконався в тому, як погано тривалий час (десятки років!) бути відірваним від рідного краю.

Зазвичай гадаєш, що ти все знаєш, що творитьтся в твоєму рідному Закарпатті, знаєш проблеми своїх рідних, пробеми сусідів, села, області...  Сьогодні я зрозумів, що будучи тут, в Києві, я тільки поверхнево, або й ще гірше, знаю, що найбільше турбує моїх земляків-закарпатців. Дивлячись на рідний край звідси, зі столиці, стежачи за подіями в державі і вдома, співставляючи життя людей в різних регіонах і вдома я гадав, що у нас є багато проблем з повінями, екологією, лісами, дорогами, "русинством", пам'ятниками на перевалах, "мадярами"  і багато ще чого... Але, почувши сьогодні запитання "ужгородців" до нашого Президента, я зрозумів, що  глибоко помилявся. Приємно було побачити ужгородців разом з танцюючими на морозі дівчатками на тлі ужгородського замка і почути дуже важливе для області і взагалі для  моїх земляків питання -" Коли Президент закінчить начату ним свого часу реставряцію замка"?! Горжусь моїми земляками, що їх духовні та історичні проблеми вище за якісь там матеріальні та меркантильні негаразди. А що там якісь "чучки-ратушняки", "русини-руснаки", "мадяри-мадярони", мови і патріархати, "біди й беді"... - це так, "всьо проходящее", навіть "знаменита" Мілка  з Широкого Лугу разом з Петром в'яне перед Замком!
 
Не хочеться вірити, що рівень культури і духовності етносу, народу дорівнює ступеню підлабузництва, у якій упаковці б воно, підлабузництво, не було подано "нагора". Гадаю, що це тимчасовий синдром "околозамкових ужгородців", а не моїх земляків-закартпатців!.

м  Київ, 25 лютого 2011 р.     Микола Бідзіля.

P.S. Cьогодні, 25 лютого, 140 років з дня народження Великої Українки - Лесі Українки! Подумаймо в ці дні про Неї і про нас, про наще українське майбутнє...      М.Б.
 
P.P.S.  Щиро вітаю Закарпаття онлайн з річницею! Впевнений, що Ваша робота об'єднує людей, інфомує народ і взагалі робить велику і благородну справу. Будьте-Будьмо!   М.Б.